Сказка первая - Что такое экономия услуг ЖКХ
Бабуле государство дает субсидийный батон хлеба по копеечной цене, дает через тетку-продавщицу. Но съедает бабка только половину батона. Вторую же половину батона прячет в холодильник на завтра. Это и есть экономия услуг ЖКХ.
Если бабка сегодня не берет у государства новый субсидийный батон, а доедает остаток вчерашнего, то и оплачивать бабке сегодня нечего. Когда будет бабка брать новый субсидийный батон - ей выставят за него долг с учетом субсидии. А долги надо оплатить, когда они есть, эти самые долги.
Тетка-продавщица субсидийных батонов в соц защите - это продавец того самого магазина, поэтому ей не интересно съела бабка все или нет, есть долги у бабки или нет долгов, продавщица просто хочет денег. Продавцы всегда хотят денег.
Тетка - только продавец, батоны на самом деле бабке выдает государство, а не тетка. А тетке за раздачу субсидийных батонов государство платит зарплату.
Казка друга - Про постанови та деяких працівників соц захисту
Були якось дід та баба, та отримали вони субсидію. Сидять, горюють, не можуть вони разібратися що ж робити з тією субсидією. Пішов тоді дід до лісу темного до Баби Яги на пораду і мовить їй:
– Розкажи ти нам, Баба Яга, що нам робити з тією субсидією, бо ми люди темні, свитків государевих з постановами не читаємо, та й читати не хочемо.
Наділа Баба Яга корону собі на голову, і так віщує дідові:
– Свитків з постановами і не читайте, не треба воно вам, ви люди темні, нічого вам там цікавого немає. Гроші платіть, та побільше, бо це я, Яга Бага, так сказала. А ще химера болотяна, та казала, що треба самому собі шкоду робити. Слухайте химеру болотяну, вона поганого не порадить. Ламайте собі руки й ноги, бийтеся в стіну головою, випалюйте всю кашу, що дають вам по субсидії, бо інакше більше зовсім каші не дам. А як не будете платити, як я сказала, тоді розверзнеться земля та небо впаде на землю, бо це я так сказала, володарка неба й землі, й моє слово останнє. А тепер іди в село та перекажи людям, що їм треба робити з тією субсидією.
Почув це дід, перелякався, та й побіг додому до баби. Переказав їй поради Баби Яги та химери болотяної. Чого баба не дочула, там добрехала, і побігла на все село переказувати поради від жителів темного лісу що треба робити з тією субсидією государевою. Усі її слухали, щось не дочували, чогось не розуміли, та й своє добрехували. Дуже засмутилося село від тієї субсидії.
Та якось прийшов в село вчений кіт зі свитками та з благими намірами. І був він грамоті навчений і читати почав свитки государеві. Захотілося йому у селі спокій та лад навести, щоб людей заспокоїти та про субсидійну кашу все людям роз’яснити. Але селяни слухати його не хотіли, бо Баба Яга та химера болотяна вже їхній розум затьмарили.
А слова кота вченого були прості й дуже зрозумілі:
– Якщо з’їв ти всю кашу субсидійну за нормою, не більше і не менше, так сплати десятину государю, так у свитках государевих з постановами написано. Якщо з’їв ти всю кашу субсидійну за нормою, та ще більше з’їв каші, ніж дали тобі, так сплати десятину государю за кашу субсидійну, а за перевищення сплати за повною ціною. Якщо жив ти упроголодь, та всієї каші субсидійної за нормою не з’їв, то ж дивися уважно, сплати від десятини тільки за те, що з’їв, а залишки в скриню ховай на чорний день. А як залишків багатенько буде, то й зовсім не плати, бо не їдок ти.
Той, хто слухав кота вченого, той навчився свитки читати та економити кашу субсидійну та в скриню ховати залишки на чорний день. От і сказочці кінець, а хто слухав – молодець.
Казка третя - Про соціальні стандарти
Зібралися якось на лісовій галявині пустомелики біля корита бюджетного, і давай між собою радитися. Як же нам і рибку бюджетну з’їсти, і не натрапити на гнів людський, щоб і доступ до корита того не втратити. Людям же ж немає різниці хто в тому кориті бюджетному пасеться, а пустомеликам то різниця дуже велика.
Радилися-радилися пустомелики та наприкінці вирішили крихти з-під корита бюджетного злиденним віддати.
Бо ж пам’ятали, що страшний той люд, якому вже нічого втрачати. Не треба тут зайвих хвилювань лісового люду та заміни одних пустомеликів-коритоїдів на інших. На крихтах ми дуже не збідніємо, транші течуть рікою. І вівці будуть цілі-цілесенькі, и корито бюжетне для нас повно-повнесенько. Поки є що красти, ми з голоду не помремо.
На тому и зупинилися.
Роздали крихи з-під корита люду простому та й занялися собі далі своїми дуже важливими пустомеликовськими крадіжними справами. І нікого з пустомеликів не цікавило, чого хочуть ті люди, чи субсидію, чи зарплати, чи пенсії, бо люди в пустомеликів зовсім для іншого призначення. Електорат - він і в Африці електорат.
Казка четверта - Що таке чутки і як з цим впоратися
Баба Параска прибігла до сусіда діда Опанаса. Побачила вона, що дід картоплю на городі поливає і як зайшлася в крик:
- Що ж ти ото робиш, дурню? Нащо ти картоплю поливаєш? Хіба ж ти не чув, що Фроська на тому краю села полила свою картоплю, а вона через три дні вся зогнила. Я свою не поливаю, бо ж погніє вся, як у Фроськи.
Дід Опанас здивовано підняв брови до гори та ледве видавив з себе:
- Ти що, зовсім здуріла, Парася? Як же ото картоплю зовсім не поливати? Спека на дворі нестерпна. Посохне картопля, врожаю ж не буде. Хто його там знає ту Фроську, з чого в неї картопля погнила насправді. Я в неї на городі не хазяйную, тому правди не знаю, а чутки мені ні до чого.
Баба Параска дуже образилася, плюнула собі під ноги та й побігла далі по селу. Аж тут побачила бабу Васелину на городі і кричить їй, добігаючи до тину:
- Васелино, дивись картоплю свою не поливай. Бо як тільки поллєш, так вона ураз вся зогніє як у Фроськи. Мені Фроська як розказала, так я й свою картоплю більше не поливаю.
Васелина похитала головою:
- От воно як, стоїш тут на цій картоплі, а вона гніє від поливу. Якісь просто жахи огородяні трапляються в нашому селі. Добре ти хоть сказала, бо я ж не знала. Ото б була полила, було б мені лиха.
Отак цілий день до вечора носилася баба Параска по селу, щоб устигнути всім переповісти сумну історію як у Фроськи на тому краю села картопля від поливу зогнила. Спека брала своє і картопля неполивана у селі сохнути почала. Бідкаються люди, що ж робити? Полий – зогніє як у Фроськи, не полий – засохне від спеки. Та все дивляться на Діда Опанаса, в якого картопля стоїть зелена. Пішли під вечір до діда, щоб у нього таємницю вивідати. Васелина першою почала допит діда Опанаса:
- А ну розкажи що ти своїй картоплі робиш, що вона в тебе стоїть зелена й не гніє?
Посміхнувся Дід Опанас, та й каже:
- Та нічого такого хитрого не роблю, поливаю, обробляю як і потрібно.
Васелина ж продовжує допит:
- Та чого ж вона в тебе не погнила? Ти ж її поливав! Фроська он, на тому краю села, полила свою картоплю, а вона через три дні вся зогнила. А в тебе ж чого не гніє?
Погладив вуса Дід Опанас і відказує усім разом:
- Ви б люди, менше брехню по селу розносили, та чутки усіляки слухали, а більше б головою своєю думали. У спеку таку картоплі без води не буде. А що там у Фроськи сталося, то ще треба розібратися з чого в неї та картопля зогнила. Ви там були на тому городі? Чи ви знаєте що там робилося і як? Ні… Отож бо й воно. Не робіть висновків з чуток там, де вам розібратися несила. Причина там якась була, але ми про це ніколи правди не дізнаємося.